Під час польового сезону 1994 року археологічна експедиція Чернігівського архітектурно-історичного заповідника за допомогою студентів історичного факультету Чернігівського державного педагогічного інституту ім. Т.Г. Шевченка здійснила дослідження невідомої раніше плінфовипалювальної печі на Болдиних горах у Чернігові.

Пам’ятку було знайдено у травні 1994 року під час будівельних робот на приватній садибі по вул. Г. Успенського, 23, що на відстані 75 м на схід від Іллінської церкви XII ст.

Піч впущена в схил правого корінного берегу р. Десни на рівні першої надзаплавної тераси біля гирла глибокого яру. Таке розташування забезпечувало постійний приток повітря, що було необхідно для її нормальної роботи. Глина та вода у достатній кількості знаходились поруч.

Пам’ятка добре збереглась і досліджена повністю. Піч має круглу у плані форму, її діаметр по зовнішньому краю 4,80-5,0 м, довжина разом з гирлом 6,40 м, причому довжина самого гирла - 1,60 м. Вона має два топочних канали та шість поперечних козлів, які збереглись на висоту від 0,20-0,56 м до 0,85 м. Стан козлів вказує на те, що вони були не зруйновані, а частково розібрані, їх ширина 0,42-0,48 м, що майже дорівнює ширині топочних каналів - 0,5-0,6 м. Над топочними каналами козли утворювали арки. Одна з них збереглась над лівою топкою на рівні другого козла. Арка змурована з поставленої вертикально в “замок” плінфи.

Рис. 1.

Нижня (топочна) частина печі змурована з невипаленої плінфи на глиняному розчині. Причому козли та стінка гирла складені в технінці порядової кладки у ложок шириною в дві цеглини, зовнішня стінка - в тичок на довжину однієї цеглини. По центру внутрішнього боку зовнішньої стінки печі з протилежного від гирла боку зафіксовано проведену двома пальцями по невипаленій цеглі вертикальну лінію. Очевидно, це один з елементів розмітки.

Цегла внутрішнього ряду кладки гирла прокалена до половини, ближче до топочної камери стінка прокалена повністю. Що стосується внутрішніх стінок топочних каналів, то вони прокалені до стану скловидного шлаку на глибину 4-5 см.

Черінь печі нерівний, прокалений на 0,07-0,20 м. Він знаходиться на 15-18 см вище нижнього урізу кладки, що свідчить про те, що його неодноразово підмазували. Розмір плінфи, використаної при спорудженні печі 27-28х20х4 см. На торцях зустрічаються різноманітні клейма, які зафіксовані як в кладці печі, так і на фрагментах із завалу над нею. Колір плінфи побільшості червоний, але в завалі зустрічаються екземпляри жовтого та рожевого кольорів.

Під час розбірки культурного шару над піччю зафіксований потужний (0,3-0,5 м) завал битої плінфи - виробничий брак; нижче - шар жовтої глини. Заповнення печі являє собою змішану плямисту супісь, червону випалену глину та биту цеглу. Над черінем - потужний шар попелу (до 0,12 м).

Перед гирлом печі зафіксована передпічна яма. Її ширина 1,40-1,60 м, зафіксована довжина - 1,9 м. Далі вона знищена перекопом. Глибина ями 0,54-0,64 м.

Речовий матеріал, отриманий під час розкопок, не багатий. Він складається з двох керамічних свічників, глиняної іграшки-свистульки у вигляді коня, декількох стінок та одного вінця кружальних посудин ХІІ ст.

Не викликає сумніву, що досліджена піч одна з декількох, що складали розташований тут виробничий комплекс. У наступному році дослідження планується продовжити.